Якщо в жителя села не буде землі, то що його там триматиме?

Якщо в жителя села не буде землі, то що його там триматиме?

21 грудня 2016 року в парламенті відбулися слухання на тему: «Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення: пошук української моделі». Під час обговорення парламентарі, урядовці, аграрні експерти, фермери та власники аграрних підприємств висловлювали своє бачення цієї проблеми. Думки з приводу відкриття ринку землі були різні, але більшість із промовців все ж таки категорично не підтримали такого кроку в сьогоднішніх реаліях.

Розмірковуючи про відкриття ринку землі, потрібно відповісти на головне питання — хто нині може її купити? Хіба це може зробити селянин, який працює у домогосподарстві, не має статусу сільгосптоваровиробника й продає перекупникам за копійки молоко, м'ясо в живій вазі, овочі та фрукти з городу? Або фермер, якого нині позбавили спеціального режиму оподаткування, водночас піднявши у 40 разів єдиний податок?

За даними Міністерства аграрної політики, тільки 2% таких фермерів беруть участь у програмі відшкодування відсоткових ставок сільгосптоваровиробникам. В усіх інших сьогодні просто вимиваються обігові кошти. Ось така в нас аграрна реформа!

Головний аргумент, який наводять пропагандисти відкриття ринку, — можливість продавати й купувати землю.

Читайте також: Чи виживуть у новому році сільгоспвиробники?

А ви впевнені, що в такий спосіб прагнуть покращити життя селянам?

Різні дослідження кажуть, що лише 15% пайовиків згодні сьогодні продати свої наділи. І я вважаю, що вони повинні мати на це право. Але продати землю не олігархові чи агрохолдингу, а державі або територіальній громаді, яка надалі здаватиме цю землю в оренду, максимально залучаючи місцевого товаровиробника, фермера-переробника.

Варто замислитись: якщо в жителя села не буде землі, то що його там триматиме? Нас поглине тотальна урбанізація. І це в аграрній країні!

Перше питання, яке ми повинні собі поставити, перш ніж вдаватися до таких доленосних для країни кроків: чи все ми зробили в законодавчому плані? Ми маємо оцінити ситуацію за такими пунктами:

— чи остаточно вирішене питання спадщини, невитребуваних паїв, земель КСП та фермерських господарств;

— чи проведена інвентаризація земель с/г призначення державної та комунальної власності;

— чи передана у власність земля поза межами населених пунктів;

— чи сформована програма і загалом політика з охорони земель та в який спосіб ефективно провадити нагляд за використанням земель;

— чи створені відповідні правила гри земельно-орендних відносин, де власник землі справді почувається власником?

Депутати мусять засукавши рукава розпочати активно працювати над вирішенням усіх цих питань, а не шукати шпарин для продажу сільськогосподарської землі в обхід мораторію.

Наші найближчі сусіди — країни Європи дуже помірковано ставляться до продажу землі й висувають доволі жорсткі кваліфікаційні вимоги до майбутніх власників.

Так, у Франції у період від 1993-го до 2005 року угоди на продаж землі укладалися в середньому по 280 тисяч га щорічно. Це становить близько 1% загального обсягу сільгоспземель. За словами члена Французької сільськогосподарської академії Жан-Жака Ерве, «у Франції департаменти використовують модель земельного кадастру, коли будь-який власник паю не зможе продати свою частку окремо — тільки колективно все поле. Тобто великий землевласник, якому належить 75% землі, не може прийняти рішення, якщо половина дрібних фермерів проголосувала проти. Цією нормою збалансовують інтереси великих і дрібних землевласників».

Читайте також: Вадим Івченко: Через хаос в законодавстві про землю люди втрачають свої паї. ВІДЕО

В Італії на ринку здійснюються угоди в межах 1-2% від площі сільськогосподарських земель.

В Ірландії ця частка — близько 3%, в Іспанії, Швеції та Великій Британії — лише 0,6%.

У Польщі лише 0,9% земель продається на публічних торгах, і приблизно така сама частка реалізовується через приватний продаж.

Насправді я бачу тільки одну причину для негайного запровадження ринку землі — дати можливість кільком сім'ям казково збагатитися за рахунок простих людей і отримати у володіння єдиний ресурс, який залишився в українського народу.

Щодо розмов довкола існування тіньового ринку… Тіньовий ринок повинен регулюватися виключно Кримінальним кодексом і змінами до Земельного законодавства, аби унеможливити незаконний обіг та рейдерство — і проблему буде вирішено!

У Старому Завіті є висловлювання: «Покоління відходить, і покоління приходить, а земля віковічно стоїть!» Тож давайте не станемо тим поколінням, яке відбере землю у своїх дітей і онуків та передасть її в руки олігархам!

Ще раз наголошую: завдання депутатів — забезпечити законодавчо земельну реформу та захист прав власників, а також трансформацію аграрного устрою на користь сімейних фермерів.

Завдання уряду — створити розвинені фінансові інституції та забезпечити дешеві кредитні ресурси виключно з боку банків зі 100% державним капіталом, які матимуть право отримувати в заставу земельні ділянки для забезпечення аграріїв обіговими коштами.

Завдання суспільства — нарешті усвідомити, що потрібно обмежувати великих латифундистів у їх прагненні володіти величезними масивами сільськогосподарських земель. Не можуть бути зосереджені сотні тисяч гектарів в одних руках!

Долю українських земель має право вирішувати виключно український народ на Всеукраїнському референдумі!

Читайте також: Нардеп Івченко: "Батьківщина" не допустить відкриття ринку землі в сьогоднішніх реаліях. ВІДЕО

Вадим ІВЧЕНКО

gazetavv.com

Вам понравиться

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.


Загрузка...